Радіоелектронна боротьба (РЕБ) — ключ до успіху сучасної оборони

Концепція ведення сучасних бойових дій суттєво відрізняється від війн минулого століття. Раніше акцент робився на піхоту та артилерію, трохи пізніше — на танки та авіацію. Зараз одна з ключових сил, що бере участь у військовому протистоянні, — автономні бойові одиниці, які керуються дистанційно. До цієї категорії входять не тільки БпЛА різного типу, а й «розумні» високоточні боєприпаси, які мають власну систему навігації з доступом до супутників (GPS, ГЛОНАСС).

Розроблення високотехнологічної зброї дало потужний поштовх до розвитку систем, які змогли б ефективно протидіяти новим загрозам. Тепер паралельно з традиційними засобами ураження все більшої актуальності набувають системи радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Комплекси радіоелектронної боротьби відіграють значну роль не тільки на полі бою, а й у мирний час. Їх використовують для забезпечення захисту критичних об’єктів (наприклад, атомних станцій та гідротехнічних споруд), різноманітних підприємств стратегічного значення або важливих міжнародних зустрічей. Також деякі комплекси РЕБ допомагають цивільній авіації та судноплавству, виступаючи як навігаційне спорядження.

Переоцінити потенціал засобів РЕБ з урахуванням реалій сучасних війн майже неможливо, тому провідні світові держави активно їх розвивають.

Розглянемо докладніше, як працює РЕБ, якими бувають такі системи та які завдання вони можуть ефективно виконувати.

Що таке РЕБ?

Що таке РЕБ? Це не просто одна чи кілька радіолокаційних станцій, які моніторять зону навколо себе, відстежуючи потенційно ворожі об’єкти, або кілька систем, які наче куполом накривають конкретну ділянку, блокуючи всі радіочастоти та виводячи з ладу ворожу електроніку в зоні дії. РЕБ — це комплекс систем, які виконують різноманітні завдання, пов’язані із захистом об’єктів критичної воєнної та цивільної інфраструктури, а також використовуються на полі бою з метою придушення ворожих засобів захисту, для дезорганізації системи керування та взаємодії між військовими підрозділами.

Початком історії розвитку РЕБ можна вважати один із епізодів російсько-японської війни, який стався 15 квітня 1904 року під час атаки японців на Порт-Артур. Два броньовані японські крейсери «Касуга» та «Нісін» випустили 208 снарядів, жоден із яких не влучив у російські кораблі. Причиною стали радіоперешкоди, які генерували броненосець «Перемога» та радіостанції, розташовані на горі поблизу Порт-Артура. Зовнішнє втручання у системи зв’язку японського флоту дало змогу дезорганізувати дії крейсерів, що вплинуло на якість стрільби.

Після цього системи РЕБ почали активно вдосконалювати, але їхні цілі та завдання залишались незмінними — дезорганізація ворожих військових з’єднань (шляхом виведення з ладу каналів зв’язку), пригнічення їхніх засобів радіоелектронної боротьби та захист власних систем радіолокації та навігації.

«Під капотом»: як працює РЕБ

Радіоелектронна боротьба — це системи та комплекси, які виконують різноманітні завдання залежно від свого призначення. Загальне поняття РЕБ можна розділити на три основних напрями:

• радіоелектронне пригнічення;
• радіоелектронний захист;
• радіоелектронна розвідка.

Розглянемо докладніше кожен із напрямів, щоб дізнатись, які саме технології та засоби використовуються для виконання конкретних завдань.

Радіоелектронне пригнічення

Ключове завдання систем радіоелектронного пригнічення (РЕП) — вивід із ладу систем розвідки, РЛС ворога, а також будь-яких систем озброєння, які використовують оптично-електронні або радіоелектронні засоби наведення на ціль.

Для порушення функціонування ворожих систем використовуються два методи — встановлення радіоперешкод і генерування фальш-цілей. Перешкоди можуть бути активними й пасивними.

Спеціальні генератори формують активні перешкоди, які ефективно «глушать» системи зв’язку та навігаційні елементи РЛС. Попри свою ефективність, такий метод має недоліки — генератори глушать усі частоти (і свої також), а крім того, сучасні станції з автоматичним швидким переналаштуванням частот пригнітити в такий спосіб майже неможливо.

Пасивні перешкоди — це радіосигнали, які відбиваються від різних об’єктів, які випромінює ворожа радіолокаційна станція (РЛС). Мета встановлення пасивних перешкод полягає у маскуванні радіоелектронних сигналів власного обладнання та уникнення пеленгації.

Також із цією метою використовують фальш-цілі, представлені штучними відбивачами (їх ще називають дипольними відбивачами). Їх виготовляють зі скловолокна та алюмінієвої фольги. Довжина окремого пристрою — це половина довжини радіохвилі, яку використовує РЛС під час пеленгування. Принцип роботи таких пристроїв дуже простий: вони на короткий час «засліплюють» ворожі радари, які не можуть вибрати справжню ціль серед багатьох об’єктів. Дипольні відбивачі розкидають на літаках із повітря або доправляють у конкретну зону іншим способом.

Радіоелектронний захист

Радіоелектронний захист (РЕЗ) — це комплекс засобів, які протидіють ворожому радіоелектронному пригніченню. Основа РЕЗ — захист від радіоперешкод і зменшення радіолокаційного сліду власного обладнання. Ворожі засоби РЕП впливають на приймачі сигналів, які будуть виведені з ладу в разі перенавантаження.

Існує три ключових методи захисту власного обладнання від радіоперешкод:

• Захист від перенавантаження. Під час радіоелектронного пригнічення відбуваються різні нелінійні процеси. Щоб ефективно боротись із ними, їх потрібно зробити лінійними (позбутись спотворень сигналу). Для цього використовують автоматичне регулювання підсилення частот.
• Селекція перешкод. У разі виявлення перешкод приймач починає автоматично переходити на інші частоти. Завдяки тому, що частотна селекція виконується «стрибками» по всій ширині радіоканалу, ворожим системам РЕП потрібен деякий час, щоб вирахувати конкретний діапазон частот.
• Компенсація перешкод. Цей метод потребує наявності додаткових вільних радіоканалів і компенсаційних антен, які фактично братимуть на себе всі перешкоди.

Також у межах РЕЗ виконуються заходи, спрямовані на захист власних РЛС від дії керованих боєприпасів, які самі наводяться на ціль за її радіочастотним слідом. Для цього використовують фальшиві передавачі, які імітують роботу справжнього обладнання. Паралельно с цим зменшують випромінювання самої антени. Передавачі-імітатори встановлюють досить близько до справжньої цілі, але на такій відстані, щоб забезпечити захист від ураження. Простими словами, якщо ворожий радар запеленгував РЛС і випустив по ній самонавідні снаряди, фальшиві передавачі починають імітувати роботу справжньої РЛС, змушуючи боєприпаси реагувати саме на них. У підсумку, фальшиві цілі знищуються, а РЛС залишається неушкодженою і продовжує  працювати.

Радіоелектронна розвідка

Радіоелектронна розвідка (РЕР) — ще одна ключова частина РЕБ. Тут немає глушників і відбивачів, не використовуються фальш-цілі та системи боротьби з перешкодами. Основа цього напряму — аналітика.

У розпорядженні підрозділів РЕР є спеціальне обладнання з потужними приймачами, які мають високу чутливість до радіолокаційного випромінювання. Також спеціальне обладнання має власну базу відомих джерел сигналів, завдяки яким здійснюється ідентифікація типу ворожого обладнання. Наявність сучасного потужного програмного забезпечення дає змогу швидко проаналізувати тип радіоелектронного сліду та ідентифікувати джерело сигналу.

Тобто, коли обладнання приймає якийсь невідомий сигнал, воно його порівнює з існуючою базою. У разі виявлення збігу система ідентифікує джерело, а якщо тип сигналу невідомий, спеціалісти його аналізують і класифікують за типом. Це дає змогу оперативно встановлювати рівень загрози та вживати заходів щодо нейтралізації ворожих систем.

Злагоджена робота всіх трьох напрямів дає змогу максимізувати ефективність системи РЕБ.

Які засоби РЕБ існують?

На озброєнні країн світу перебуває безліч систем РЕБ, які виконують різні завдання залежно від технічного оснащення, призначення, умов роботи та інших факторів.

За радіусом ефективної дії станції РЕБ можна розділити на три умовні групи:

• Тактичні. Це системи з радіусом дії до 50 км. Вони вирішують завдання на локальній ділянці фронту, зокрема прикривають опорні пункти та інші місця розташування військових формувань. Що більше таких комплексів на передовій, то ефективніше вони відпрацьовують по безпілотних літаючих об’єктах.
• Оперативно-тактичні. Такі засоби радіоелектронної боротьби мають радіус дії до 500 км. У реаліях сучасної війни кілька станцій такого рівня не тільки прикривають велику ділянку фронту, а й працюють у тилу ворога. Переважно це автономні мобільні станції, встановлені на шасі вантажівок, які обладнані потужними генераторами перешкод і можуть з’єднуватись із супутниками, формуючи єдину мережу. Здебільшого вони використовуються для відстеження ворожих ретрансляторів, повітряних цілей і блокування каналів зв’язку (або для створення підмінної станції, яка посилає абонентам заздалегідь неправдиву інформацію, що призводить до порушення злагодженості між різними військовими угрупуваннями).
• Стратегічні. Система РЕБ стратегічного рівня працює на відстані понад 500 кілометрів. Деякі країни світу мають такі комплекси, які ефективно протидіють ворожим літакам, кораблям та іншій техніці задовго до перетину ними кордону.

Комплексна робота станцій усіх типів забезпечує високий рівень захисту держави від різноманітних загроз — від дезорієнтування БпЛА до «засліплення» бойових кораблів та авіації противника.

Окопні та мобільні системи РЕБ

Окопні та мобільні системи РЕБ можна розділити на кілька категорій:

• Стаціонарні комплекси. Їх встановлюють поруч із бліндажем або опорним пунктом і керують ними дистанційно. Така техніка переважно працює по БпЛА, відстежуючи їх та створюючи перешкоди шляхом блокування радіочастотного каналу.
• Мобільні станції. Цей тип обладнання призначено для встановлення на автомобілях та іншій рухомій техніці. Портативний РЕБ забезпечує ефективне пригнічення FPV-дронів під час руху транспортних засобів. Обладнання знайшло широке застосування під час евакуації поранених або пересування невеличких груп особового складу.
• Антидронові рушниці. Ефективний засіб боротьби з БпЛА різного типу, але для враження об’єкта потрібна пряма видимість. Радіус дії антидрон рушниці становить близько 2–3 км.
• Персональні глушилки. Таке обладнання навішується на бійця й забезпечує йому захист від FPV-дронів. Система працює у радіусі до 300 метрів, що достатньо для ефективного придушення дронів-камікадзе.

Враховуючи реалії війни, найбільш затребуваними стали засоби РЕБ мобільного або окопного типу. Завдяки невеликим габаритам і швидкості розгортання вони використовуються для прикриття опорних взводних і ротних пунктів, а також окремих об’єктів (частина укріпрайонів, бліндажі) та навіть військових під час виконання ними бойових завдань.

Станції РЕБ в Україні

Станції РЕБ в Україні представлено переважно системами оперативного та оперативно-тактичного рівнів, більшість із яких було розроблено ще за часів СРСР. Розміщення стаціонарних комплексів засекречено, так само, як і маршрути автономних станцій, які виконують бойові завдання безпосередньо на лінії фронту та в тилу.

Серед найвідомішої техніки РЕБ варто відзначити комплекси «Кольчуга», які до 2014 року виробляли на донецькому підприємстві «Топаз». Проєктну документацію вдалось евакуювати, так само, як і фахівців, але досі не вдається відновити серійне виробництво цих машин.

Деякі нові розробки українських підприємств, офіційно прийнятих на озброєння, успішно працюють на фронті. Наприклад, компанія Proximus LLC виготовляє тактичні комплекси «Буковель-AD R4», які ефективно виявляють будь-які ворожі БпЛА в радіусі 15 км і блокують їхні сигнали.

Ще один приклад вітчизняної станції РЕБ — «Маскарад», яка належить до оперативно-тактичної групи, тому що може працювати на відстані до 450 км по наземних і надводних цілях. Фактично, це адаптована версія корабельної станції «Мельхіор». Обидва пристрої можуть відстежувати одночасно до 200 цілей («Кольчуга» може працювати тільки з 20 цілями).

Також варто відзначити засоби РЕБ від українського виробника Kvertus, який займається виготовленням систем РЕБ тактичного рівня (включно з антидроновими рушницями та окопними станціями).

Стратегічна українська система РЕБ «Покрова»

Говорячи про вітчизняні засоби РЕБ, не можна не згадати про надсучасну розробку — систему «Покрова». Про неї майже немає офіційної інформації, проте є докази її успішного застосування на полі бою, про що свідчать поважні західні експерти.

З огляду на доступні дані спробуємо проаналізувати принцип роботи, бойову ефективність та інші особливості «Покрови».

Фактично система складається з великої кількості радарів і передавачів, ідеально синхронізованих між собою. Це дає змогу ефективно працювати не тільки на різних ділянках фронту, а й у тилу, прикриваючи важливі інфраструктурні та стратегічні об’єкти. Свою назву система отримала на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці, яка, згідно з легендою, зробила невидимими людей (покрила їх) під час осади Царгороду, тим самим врятувавши їх від загарбників. Саме цей принцип втілили інженери, які розробляли комплекс РЕБ, основна мета якого — зробити так, щоб ворожі БпЛА, ракети та інші «розумні» боєприпаси не змогли «побачити» свої цілі та були дезорієнтовані.

В основі роботи «Покрови» — технологія спуфінгу. Система РЕБ підмінює супутникові дані, надаючи ворожим БпЛА та іншим засобам ураження неправильні координати, та дезорієнтує їх. Ця технологія добре показала себе у протистоянні з дронами «Шахед»/«Герань». На ворожих безпілотних апаратах встановлено російський навігаційний модуль «Комета-М», який здатен ефективно розрізняти радіочастотні перешкоди та успішно блокувати їх, тому звичайні «глушилки» не ефективні в боротьбі з такими цілями.

На відміну від класичного придушення, спуфінг виявити значно складніше, тому що сама навігаційна система «Шахеда» не бачить зовнішніх радіоперешкод, тому сприймає підмінний сигнал як «свій». Через це літальні апарати починають збиватись з курсу, а потім взагалі вимикаються і падають на землю. Технологія спуфінгу значно ефективніша за інші сучасні методи впливу на безпілотні апарати, тому що не потрібно постійно тримати об’єкт у полі зору та застосовувати спрямовані  радіоелектронні імпульси на дрон упродовж деякого часу (наприклад, коли боєць намагається дезорієнтувати безпілотник за допомогою антидронової рушниці).

Підтвердженням цього є кілька знайдених у різних регіонах України «Шахедів», які впали на землю, залишившись майже неушкодженими. Вони не мали слідів вогневого ураження, а це доводить, що над їхнім заземленням працювала потужна система РЕБ, а саме — українська «Покрова».

Як встановлюють системи РЕБ?

Залежно від типу, класу та конструктивних особливостей системи РЕБ мають різні способи встановлення. Стаціонарні комплекси розміщують так, щоб їх було неможливо помітити під час ворожої аеророзвідки. Їх не тільки надійно маскують, використовуючи рельєф місцевості, а й намагаються зменшити їхній радіолокаційний слід, щоб уникнути пеленгації.

Мобільні системи мають власну колісну базу. Це може бути причеп, вантажівка, пікап або бронемашина. Це найбільш універсальні та найменш помітні станції РЕБ, які завдяки маневреності можуть виконувати різні бойові завдання на будь-яких ділянках фронту.

Якщо йдеться про пасивні дипольні відбивачі, то їх доставляють у район проведення операції різними способами. Їх можуть скидати з літака або відстрілювати як боєприпаси з різних артилерійських систем. Такі способи дають змогу встановлювати засоби радіоелектронної боротьби дистанційно, не наражаючи бійців на небезпеку.

Окрема група — модулі та станції РЕБ, які встановлюють на літаках і кораблях. Незважаючи на майже повну відсутність флоту та невелику кількість власної авіації, в Україні активно ведуться розробки цих засобів радіоелектронної боротьби.

Окопні станції встановлюють на відстані 50–100 м від об’єкта (наприклад, бліндаж або опорний пункт). При цьому оператор керує технікою з укриття або іншого безпечного місця. У разі пеленгації станції та її знищення оператор залишиться неушкодженим.

Індивідуальні засоби РЕБ надягаються поверх бронежилету. Під час своєї роботи вони генерують електромагнітне поле у невеликому радіусі (100–300 м), яке стає надійною перешкодою для FPV-дронів. У разі потрапляння літаючого об’єкта в зону перешкод ворожий оператор втрачає картинку, а сам дрон починає міняти курс або просто падає на землю.

Вартість системи РЕБ та інші фінансові аспекти

Скільки коштує РЕБ? Вартість обладнання залежить від класу, типу системи, технічних характеристик обладнання та інших факторів. Потужні мобільні системи оперативно-тактичного рівня коштують мільйони доларів, і їхня вартість достеменно невідома. Є лише орієнтовні підрахунки щодо російських систем РЕБ, знищених українською армією. Наприклад, розрекламований комплекс «Москва-1», яких на озброєнні армії РФ було всього 9 одиниць, має вартість близько 57 мільйонів доларів. А станція РЕБ «Борисоглебск-2», виконана на базі армійського тягача МТ-ЛБ, коштує близько 200 мільйонів доларів.

Вартість сучасних українських засобів радіоелектронної боротьби оперативно-тактичного та стратегічного рівнів засекречено, але є відкриті дані, скільки коштує РЕБ окопного та мобільного типів.

У таблиці нижче наведено дані з орієнтовними цінами для основних різновидів окопних та індивідуальних систем РЕБ.

Тип системи РЕБ	Радіус дії (м)	Ціновий діапазон (грн)
Антидронова рушниця	100–3000	195000–506000
Окопна стаціонарна станція (глушилка)	300–7000	90000–3740000
Автомобільна станція (захист рухомих об’єктів)	150–1500	95000–485000
Комплекс індивідуального захисту (рюкзак)	300–2000	100000–300000

Перед тим, як купити комплекс РЕБ конкретної модифікації, необхідно детально ознайомитись з його технічними характеристиками, правилами експлуатації, функціональними можливостями та ефективним радіусом роботи.

Перспективи розвитку РЕБ в Україні та світі

Радіоелектронна боротьба в Україні набуває усе більшої актуальності в сучасній війні, де багато засобів ураження виконано у вигляді безпілотних машин (дронів) різного типу та призначення. На жаль, більшість станцій оперативного та оперативно-тактичного рівнів, які є на озброєнні в України, виготовлено ще за часів СРСР. Це досить надійна техніка, але вона може бути недостатньо ефективною з огляду на нові виклики та масштаби застосування БпЛА на фронті. Поповнення сучасними зразками вітчизняного виробництва відбувається повільно, тому що ця індустрія потребує не тільки великого наукового й виробничого потенціалу, а й потужних фінансових вливань.

На відміну від техніки оперативно-тактичного рівня, виготовлення власних окопних, мобільних та індивідуальних установок РЕБ швидко прогресує. Виробництво таких комплексів потребує значно меншого фінансування, тому багато невеликих приватних підприємств почали розробляти та виготовляти засоби РЕБ в Україні.

Зараз кожен охочий може купити систему РЕБ окопного типу або придбати антидронову рушницю. Також можна досягти додаткового індивідуального захисту від дронів за допомогою глушилки FPV-дронів.

Щодо загальних перспектив розвитку РЕБ в Україні, то у неї достатньо технічного потенціалу та виробничих потужностей. Головне — розробити ефективну стратегію, яка дасть змогу діяти на випередження.

Наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. для систем РЕБ закладався бойовий ресурс близько 30–40 років. Тобто впродовж цього часу вони могли ефективно протидіяти різним загрозам у мирний час і  воєнний період. Швидкий розвиток електротехніки скоротив корисний ресурс станцій радіоелектронної боротьби до 4–5 років. Тобто, якщо впродовж цього терміну не будуть втілюватись нові розробки й проводитись глобальні модернізації наявного обладнання, такі системи неодмінно втрачатимуть ефективність і не зможуть протистояти сучасним ворожим засобам.

Розробляти кожного разу нову систему — досить складно й дорого, тому що, крім проєктної частини, необхідно проводити випробування тестових зразків, узгоджувати питання постачання нової техніки у військо, а потім шукати виробничі потужності для серійного виготовлення.  Враховуючи швидкість змін на «радіолокаційному» фронті, у нас може просто не вистачити коштів і часу на створення високоефективного обладнання.

Один із найкращих способів розв’язати цю проблему — можливість впровадження модульних комплексів різних типів. Для прикладу візьмемо будь-яку станцію РЕБ на власному шасі. Вся система складається з кількох компонентів: автомобільна колісна база, антени, приймачі та генератори сигналів. Про автівку можна не перейматись, бо її можна не міняти 10–20 років. Проблема полягає у тому, що умовна антена чи локатор не зможе більше засікати та супроводжувати цілі, тому що їхній частотний діапазон не надто широкий. Те саме стосується генераторів сигналів, які можуть мати недостатню потужність, щоб заглушити навігаційне обладнання безпілотного апарата.

Який вихід із цієї ситуації? Модульна система! Якщо всі основні елементи будуть уніфіковані, то для рішення конкретної проблеми (наприклад, для збільшення радіусу дії пеленгатора) достатньо замінити конкретний модуль (наприклад, підсилювач сигналу) — і проблему буде усунуто. Такий підхід вигідний з економічного та практичного погляду, тому що не потрібно розробляти систему РЕБ «з нуля», коли достатньо замінити лише якусь частину обладнання.

Також розвиток РЕБ в Україні неможливий без потужних науково-дослідних організацій та власного виробництва сучасних радіоелектронних компонентів. Враховуючи кількість державних і приватних компаній, які займаються розробками у цій сфері, Україна може у короткочасній перспективі забезпечити армію новітніми засобами РЕБ, а в довгостроковій перспективі — налагодити виробництво комплексів оперативно-тактичного та стратегічного рівнів.

Висновки

Значення систем РЕБ у мирний і воєнний час важко переоцінити. Вони потрібні скрізь — від захисту стратегічно важливих об’єктів критичної інфраструктури в глибокому тилу до ефективної протидії ворожим безпілотним літальним апаратам та іншим засобам ураження, які використовують супутникові навігаційні системи. Також без засобів РЕБ не обійтись для захисту від FPV-дронів опорних пунктів, бронетехніки, евакуаційного транспорту та бійців. Важливу роль грають установки радіоелектронної боротьби в дезорганізації та дезорієнтації військових формувань противника шляхом пригнічення їхніх систем зв’язку.

Активний розвиток РЕБ дасть змогу не тільки бути готовими до викликів сучасної війни, а й діяти на випередження, ефективно протидіяти ворожим засобам ураження та швидко виводити з ладу їхні захисні системи.